logo

Топ-5 найкращих вчителів України за версією Global Teacher Prize 2017

Сьогодні у прямому ефірі ТСН на каналі 1+1 оголосили ім’я переможця національної премії Global Teacher Prize. Найкращим вчителем України став вчитель фізики і астрономії Пауль Пшеничка. У фіналі конкурсу за перемогу та головний грошовий приз у розмірі 100 000 гривень також боролись вчитель англійської і німецької мов Владислав Качур з Вінниці, вчителька початкових класів Вікторія Биркович з Ужгорода, вчитель історії із села Росошенці Тетяна Веркалець та вчителька початкових класів з Києва Наталія Гладких.

 

Нагадаємо, що Міжнародну премію Global Teacher Prize 2014 року заснував арабський мільярдер Санні Варкі. Її мета – знайти найкращих учителів-новаторів з усього світу та відзначити переможця нагородою в 1 000 000 доларів. Навесні цього року громадська спілка «Освіторія» організувала національну премію Global Teacher Prize Ukraine, мета якої не лише знайти новаторів в освіті, а й підняти престиж професії вчителя. Переможець отримає 100 000 гривень, всебічну підтримку в заповненні заявки на світовий етап конкурсу та разом із п’ятіркою фіналістів поїде на Global Education and Skills Forum 2018 у Дубай, де й назвуть ім’я кращого вчителя у світі. Топ-5 номінантів також отримають рік безкоштовного підвищення кваліфікації від «Освіторії».

 

За день до церемонії нагородження шеф-редактор онлайн-журналу #MilkTalks Маруся Коваль зустрілась з усіма фіналістами конкурсу і дізналась більше про їх професію, зміни в системі освіти, поради майбутнім вчителям і про що вони зараз мріють:

Тетяна Веркалець, 37 років

вчителька історії у Полтавському навчально-виховному комплексі (ЗНЗ-ДНЗ) № 16

Чому ви стали вчителем?

Це була моя дитяча мрія. При вступі до вищого навчального закладу у мене було три варіанта: медична академія, економічний інститут або педагогічний університет. Я обрала останній варіант і не шкодую.

 

Скільки років ви працюєте в школі?

Я працюю вже 15 років. Ще зі студентських лав. 

 

Чому ви обрали саме предмет історію?

У мене тато, хоча й геолог за освітою, дуже захоплювався історією. Дома завжди було багато історичних книг. Моя старша сестра також вчилася на історичному факультеті, і коли я була у шостому класі, вона взяла мене з собою на археологічні розкопки. Мене це настільки вразило, що я вирішила стати істориком.

 

Чи змінилася професія вчителя за останні роки?

Професія вчителя стала більш динамічною. Сучасний вчитель має бути завжди попереду. На мій погляд це одна з найбільш передових і креативних професій. Ти маєш бути IT-спеціалістом і PR-менеджером. В першу чергу, змінились вимоги до вчителів.

 

А що б ви змінили в системі освіти України?

Кардинально нічого б не змінювала, можливо, дрібні нюанси. Щоб в своїй школі змінила я точно знаю, починаючи з кольору стін. А у глобальному сенсі я хочу дочекатися ті зміни, які запроваджує Міністерство освіти зараз.

 

Ваше кредо?

«Гарний вчитель той, чиї учні перевершують свого вчителя». Я думаю, що я гарний вчитель, тому що мої учні дійсно багато в чому мене перевершили.

 

Яке у Вас хобі?

Я обожнюю читати книжки. Вже немає місця куди їх складати дома. А ще з метою заспокоювання нервів я почала вишивати бісером.

 

Що для вас означає бути в п’ятірці кращих вчителів за версією Global Teacher Prize?

Це Вау, Вау, Вау! Чесно кажучи, я не очікувала, що дійду до п’ятірки. Це було бажання узагальнити все те, що я робила протягом багатьох років.

 

У чому полягає ваша перевага серед інших учасників конкурсу?

Серед усіх учасників я найбільш балакуча (посміхається).

 

Що в першу чергу ви зробите у разі перемоги?

Свою перемогу я розділю з рідними. Завжди мріяла відвідати зі своєю дитиною Disneyland. Подорож – це найголовніша мрія будь-якого вчителя історії.

Наталя Гладких, 29 років

Тифлопедагог у київській спеціальній загальноосвітній школі «Надія»

Чому ви стали вчителем?

Я ще з дитинства мріяла навчати дітей танцювати. Мені дуже подобалось ставити хореографію. Потім я спробувала вступити до хореографічного коледжу, проте мене туди не взяли через мої параметри. Тоді мама порадила мені спробувати себе у якості педагога. Так я вступила на спеціальність хореограф дитячого колективу, загорілася цим і почала навчатися. Десь на четвертому курсі я зрозуміла, що в нашій країні взагалі не говорять про спеціальних педагогів, які навчають дітей з особливими потребами — які не бачать, не чують або мають проблеми з пересуванням. І мені стало цікаво, як це навчати таких дітей. Саме тоді я і вступила до університету імені М.П.Драгоманова на факультет корекційної педагогіки та психології. Вже 8 років я працюю тифлопедагогом у спеціальній загальноосвітній школі міста Києва.

 

Чи змінилася професія вчителя за ці роки?

Зараз все частіше я чую про спеціальних педагогів, про можливості для людей з особливими потребами навчатися і працевлаштовуватися на рівні з іншими. Ще навіть п’ять років тому цього не було, але поступово ця тема стає актуальною, і, на мою думку, навіть інші галузі суспільства починають підтримувати і розвивати питання інклюзії.

 

Що б ви змінили в системі освіти України?

По-перше, я би збільшила кількість факультетів, які спеціалізуються на корекційній педагогіці. Крім того, я би ввела професію ерготерапевта, якої у нас наразі не існує, але яка є надзвичайно важливою і сильною складовою у пристосуванні дітей з інвалідністю до життя. Також виникла потреба у психотерапевтах для родин, які виховують дітей з особливими потребами, і вчителів, які займаються цими питаннями. Адже ця професія є надзвичайно складною, і педагоги дуже швидко “вигорають”.

 

Що б ви порадили майбутнім вчителям?

Вірити в себе, не боятися дітей і реалізовувати власні ідеї, якими б складними чи неможливими вони не здавались! Особисто я маю досвід роботи з дитиною, яка не просто не бачила, але й мала проблеми з мовленням і була закрита перед цим світом. І для мене це був виклик, адже вчили мене лише, як працювати з незрячими дітьми. Я перечитала багато літератури і змогла дати їй ті навички, які були потрібні для самостійного життя. А тому тільки вперед і ні кроку назад!

 

Ваше кредо чи улюблений вислів.

«Спершу дитина, а потім вже інвалідність». Також цього року ми організовували спецтабір, лозунгом якого був: «Дитинство без інвалідності!». Всі ці дітки хочуть спілкуватися, гратися, комунікувати і робити все те, що роблять інші, а не думати, що з ними щось не так.

 

Яке у Вас хобі?

Я досі люблю танцювати, займаюся танцювально-руховою терапією. Аби професійно не вигоріти, потоваришувати зі своїм тілом, внести у своє життя легкість і позитив.

 

Що для вас означає бути в п’ятірці кращих вчителів за версією Global Teacher Prize?

Це є перемога для мене, адже тут зібралися кращі з кращих. Це люди, які не бояться реалізувати свої ідеї і вносять у це суспільство щось нове і сучасне. Тому я цим неймовірно пишаюся.

 

Яка ваша мрія?

Особиста мрія — це створити власну сім’ю. А професійна — аби діти із порушенням розвитку стали важливими для всього суспільства. Хочу відкрити для них реабілітаційний центр.

Владислав Качур, 31 рік

вчитель англійської і німецької мов у загальноосвітній школі I-III ступенів  — гімназії №6

Чому ви стали вчителем?

Насправді це не була мрія мого дитинства. Але трапилось так, що під час навчання в університеті я потрапив на педагогічну практику. Я досліджував хід викладання іноземної мови і було дуже цікаво перевірити як вони спрацюють. Мій перший досвід був настільки позитивним, що я подумав: “Вау! Я вмію і можу!” І тоді я закохався у професію викладача. Уже 9 років я займаюся педагогічною справою. Це дійсно круто, коли ти бачиш результат своєї роботи і через багато років спілкуєшся зі своїми випускниками.

 

Що, на вашу думку, змінилося за ці 9 років в освітній системі?

Паперової роботи, як було багато, так і залишилось. Але у мене як у вчителя з’явилось більше академічної свободи. Я маю право вибирати власну методику навчання, підручники, за якими буде йти програма, проводити нестандартні уроки. Також змінився учень за цей час. Це вже діти зі своїм баченням, вони більш вимогливі до вчителя, їх вже не зацікавиш старими методами.

 

Що б ви змінили в системі освіти?

Звісно, я би прибрав бюрократичні моменти. Для нас є прикладом досвід Польщі, де вчителі не обтяжені безкінечною писаниною, а витрачають свої сили і час на учнів. Можливо, варто провести перекваліфікацію вчителів у широкому форматі. Мені здається, не всі інститути післядипломної освіти справляються із завданням показати вчителю нові методики роботи. Наприклад, багато чому мені доводилось вчитися самостійно. Нашій освіті потрібно більше практики. Учні повинні розуміти, для чого вони роблять те чи інше завдання, всьому має бути своє логічне пояснення.

 

Що ви порадите майбутнім вчителям?

Я вважаю, що кожна людина повинна зайняти свою нішу у суспільстві. І коли вона на своєму місці, тоді це має результат. Наприклад, я у фінансовому плані не отримую багато, але якщо ми говоримо про успіхи і досягнення мене і моїх учнів, то я бачу, що я на своєму місці. Я у своїй тарілці, а це має велике значення. Професія вчителя унікальна тим, що ти маєш справу з людською душею. Ти не маєш права схибити. Якщо ти йдеш вчителювати, аби просто заробити грошей — це не те місце. Адже діти це дуже тонкі психологи і вони не будуть прислуховуватися до того, кому не довіряють.

 

Який ваш улюблений вислів на уроці?

Я люблю починати урок з коронної фрази: “Смааайл!”, а після цього я прошу зробити комплімент сусідові по парті. А якщо на уроках буває щось не вдається, я кажу їм: “Знаєте що? Тутто-пердутто!” — італійською це значить пропало все, а тому давайте вирішувати проблему.

 

А ви ніколи не хотіли переїхати до іншої країни?

Справа в тому, що я беру участь у різних міжнародних проектах. Я мав можливість ознайомитися із системами освіти різних країн і навіть відчував бажання спробувати себе за кордоном, але це було бажання не виїхати, а побути в тому середовищі. У той же час, я переконався, що і їм є, чому в нас повчитися. Наші діти грубо кажучи, вчаться на пальцях і при цьому достойно представляють Україну.

Пауль Пшеничка, 71 рік

вчитель фізики та астрономії у Чернівецькому ліцеї №1

Розкажіть, будь ласка, як ви стали вчителем?

Насправді мені потрібно було відпрацювати три роки після закінчення фізичного факультету. А потім мене затягнуло, і ось вже 48 років я працюю в цій сфері.

 

Мабуть, чимало змінилося в освітній системі України за ці роки?

Раніше була досить добре збалансована система за показником підбору предметів, яка була розрахована на прорив у галузі промисловості, техніки, екології. На жаль, приблизно у 80-х роках почалася деградація у цій сфері. З початком незалежності, у 1994-96 роках, розпочалась ера інновацій — так, з’явилися спеціалізовані школи та гімназії, Мала академія наук. Остання, власне, розрахована на позакласну освіту. З превеликим жалем, вимушений сказати, що сьогоднішня система освіти відстає від плину часу.

 

А що саме ви б хотіли в ній змінити?

Коли Мікеланджело запитали, як він робить скульптури, він відповів: «Я беру велику брилу, і поступово відбиваю зайве». Так само і в освіті. Те, що наросло за всі ці роки перебудови і за період відкату, потрібно прибрати. Наприклад, зменшити документообіг у 10 разів.

 

Якими якостями повинен бути наділений найкращий вчитель країни?

Будь-який вчитель повинен бути професіоналом на тому рівні, аби діти це відчували. Він повинен бути ерудованим, адже з огляду на вільний доступ школярів до інформації із зовнішніх джерел часто викладачі навіть не можуть дати відповіді на певні запитання. До того ж, викладач повинен бути ще й менеджером, аби керувати процесом засвоєння знань. Головна задача — накреслити траєкторію засвоєння інформації учнем. І цим великим набором якостей повинен володіти абсолютно кожен вчитель, а не лише номінант на звання найкращого.

 

Яке у вас життєве кредо?

Я живу за принципом, що люди повинні бути щасливими, а щастя — це є виконання життєвих благ. А ціль кожного — мати план і слідувати своїй мрії. Коли не маєш попутного вітру, то і не знаєш, куди йти.

 

Чи є у вас хобі окрім викладання?

Обожнюю читати книжки, займатися наукою, веду активний образ життя. Крім того, у мене є декілька проектів, які я прагну втілити у реальність.

 

Що для вас означає бути в п’ятірці кращих вчителів за версією Global Teacher Prize?

Це означає, що я можу чогось досягнути, що я чогось вартий, що моя робота комусь потрібна.

 

Яка ваша мрія?

А що стосується життєвих бажань, то тут все дуже просто — це жити і насолоджуватися кожним днем. І неважливо де. Адже життя є тут і зараз.

Вікторія Биркович, 29 років

 вчителька початкових класів у НВК «Ужгородський економічний ліцей, ЗОШ I-II ступенів» 

Розкажіть, будь ласка, чому ви стали вчителем?

Це була моя дитяча мрія. Будучи 4-річною дівчинкою, я вже тоді навчала ляльок. Мені хотілося дарувати любов дітям, і тому я стала викладачем у молодших класах. Унікальність початкової школи в тому, що діток потрібно навчити абсолютно всьому, навіть елементарним речам. Малеча дуже допитлива, і вчителю потрібно знати відповіді на абсолютно всі запитання.

 

Скільки років ви викладаєте у школі?

Я вчителюю всього 7 років. Але які вже досягнення маю (посміхається).

 

Що б ви змінили в системі освіти?

У мене є мрія, аби дітей зі шкільного віку навчали навичкам різних професій. Щоб вони розвивалися у певних галузях з малечку, і могли б самі обрати собі сферу діяльності. Я хочу, щоб в школі було побільше неформальних зон відпочинку, де на перерві діти могли би проводити з користю час, наприклад, займатися власними дослідженнями. Аби діти елементарно хотіли йти зранку до школи.

 

Чи маєте ви улюблений вислів на своїх уроках?

«Не зупинятися на досягнутому, йти тільки вперед» — це я постійно повторюю дітям.

 

Яке ваше хобі?

Люблю дарувати людям хороший настрій, створювати атмосферу. Обожнюю прикрашати приміщення декоративними елементами до певних свят чи урочистих подій.

 

Що б ви порадили майбутнім вчителям?

В першу чергу, потрібно любити те, чим займаєшся. Коли ти живеш своєю справою, у тебе буде і бажання розвиватися, щось творити, мотивувати інших. У педагогіці дуже важливо бути помічником і наставником для дітей, прикладом для наслідування. З учнями потрібно співпрацювати, і тоді вони будуть довіряти.

 

Що особисто для вас означає бути в пятірці найкращих вчителів країни?

Безумовно, це велике досягнення, про яке я навіть не мріяла ще декілька років тому. Це є свідченням того, що я обрала правильну професію.

 

На вашу думку, яка ваша перевага серед інших номінантів?

Кожен із нас особливий, володіє цікавими методиками. Я не можу сказати, що я чимось відрізняюсь. 

 

Яка ваша мрія? 

Особиста — відвідати разом з чоловіком Париж. А професійна — створити додаткові зони відпочинку для дітей в школі.

Текст: Маруся Коваль

Фото: Дмитрий Гончаров

Стиль: Анна Гришенко